Особливості застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, визначення податкових наслідків господарських операцій, а також застосування санкцій до платників ПДВ – теми виступів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Ігоря Олендера та В’ячеслава Хохуляка на науково-практичній конференції «Вороновські читання».

Як зазначив Ігор Олендер, міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування слід розглядати не лише як систему податкових ставок чи пільг, а передусім як інструмент розподілу податкової юрисдикції між державами. За словами судді, під час вирішення податкових спорів важливо правильно тлумачити положення міжнародного договору, враховуючи його зміст, контекст і фактичні обставини господарської операції. На прикладі справ № 340/3834/21 та № 320/28565/23 він порівняв підходи Верховного Суду до застосування конвенцій між Україною та Кіпром і між Україною та Нідерландами. Зокрема, пояснив відмінності між придбанням корпоративних прав та внесенням коштів безпосередньо до капіталу компанії, наголосивши, що податкові наслідки таких операцій залежать від конкретних формулювань міжнародного договору.

Також суддя проаналізував питання підтвердження податкового резидентства, визначення фактичного отримувача доходу та встановлення ознак постійного представництва нерезидента. Звертаючись до практики Верховного Суду у справах № 120/6780/24 та № 120/693/24, Ігор Олендер пояснив значення дослідження фактичних обставин господарських операцій, зокрема руху коштів, наявності активів, персоналу, економічних ризиків і характеру діяльності нерезидента. На думку судді, під час вирішення міжнародного податкового спору необхідно насамперед визначити відповідну конвенцію та її редакцію, проаналізувати зміст конкретної договірної умови, а потім зіставити її з фактичними обставинами справи. Такий підхід дає змогу уникнути автоматичного перенесення правових висновків щодо однієї міжнародної конвенції на іншу.

Розкриваючи тему «Особливості розгляду спорів щодо застосування до платників ПДВ спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», В’ячеслав Хохуляк окреслив правові підстави та межі застосування санкцій, повноваження контролюючих органів і підстави обмеження бюджетного відшкодування ПДВ. Значну увагу суддя приділив дії законодавства в часі та за колом осіб, зокрема змінам до п. 200.4-1 ст. 200 Податкового кодексу України, що набрали чинності 26 липня 2024 року. Відповідні правові підходи він проілюстрував практикою Верховного Суду у справах № 280/7764/24 та № 160/23824/24 щодо незворотності дії законодавчих обмежень.

Ще одним аспектом виступу стало доказування зв’язку платників ПДВ із підсанкційними особами. В’ячеслав Хохуляк розглянув питання встановлення статусу засновників (учасників) і кінцевих бенефіціарних власників, визначення вирішального впливу, оцінки опосередкованих корпоративних зв’язків і трастових структур. При цьому він звернув увагу на необхідність належного доказування обставин, які можуть бути підставою для відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ, та неприпустимість обґрунтування таких рішень лише припущеннями про вплив підсанкційних осіб. Також мова йшла про застосування постанови Кабінету Міністрів України № 187 щодо мораторію на виконання зобов’язань перед особами, пов’язаними з державою-агресором. У цьому контексті суддя проаналізував постанову Верховного Суду від 5 червня 2025 року у справі № 160/4145/23, акцентувавши на співвідношенні положень податкового законодавства та підзаконних нормативно-правових актів. 

Верховний Суд