Свідок – це не просто особа, яка володіє певною інформацією про кримінальне правопорушення, це учасник кримінального провадження, який має визначені законом права, обов’язки та гарантії їх реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 65 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Права свідка

Основні права та обов’язки свідка визначені статтею 66 КПК України.

Свідок має право знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується, користуватися правовою допомогою адвоката, давати показання рідною або іншою мовою, якою вільно володіє, та користуватися послугами перекладача.

Окремою гарантією є право відмовитися від давання показань щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, якщо такі показання можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Таке право передбачене пунктом 3 частини 1 статті 66 КПК України та узгоджується з гарантією, встановленою статтею 63 Конституції України.

Крім того, свідок має право заявляти клопотання, подавати скарги у випадках, передбачених КПК України, порушувати питання про забезпечення безпеки, а також отримувати відшкодування витрат, пов’язаних із викликом для давання показань.

Обов’язки свідка

Відповідно до частини 2 статті 66 КПК України, свідок зобов’язаний:

• прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
• давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;
• не розголошувати без відповідного дозволу відомості, що безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та проведених процесуальних дій, якщо такі відомості стали йому відомі у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Отже, належний виклик до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді чи суду покладає на свідка обов’язок з’явитися у визначений час. За неможливості прибуття з поважних причин про це необхідно завчасно повідомити відповідний орган або суд.

Як проводиться допит свідка?

Порядок допиту під час досудового розслідування визначений статтею 224 КПК України.

Перед допитом встановлюється особа свідка, йому роз’яснюються права та обов’язки, а також повідомляється про відповідальність, передбачену законом за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показань у випадках, установлених КПК України.

Закон також визначає тривалість допиту: він не може тривати без перерви понад дві години, а загалом – понад вісім годин на день.

У передбачених КПК України випадках допит може проводитися в режимі відеоконференції. Порядок проведення процесуальних дій у такому режимі визначає стаття 232 КПК України.

Особливості допиту неповнолітніх

КПК України встановлює додаткові гарантії для малолітніх та неповнолітніх свідків. Згідно зі статтею 226 КПК України, допит такої особи проводиться за участю законного представника, педагога або психолога, а за необхідності –  лікаря. Крім того, закон передбачає спеціальні вимоги щодо тривалості такого допиту, спрямовані на недопущення надмірного психологічного навантаження на дитину.

Хто не може бути допитаний як свідок?

Частина 2 статті 65 КПК України визначає категорії осіб, яких не можна допитувати як свідків щодо певних відомостей, отриманих ними у зв’язку з професійною або службовою діяльністю.

До них, зокрема, належать:

• захисники та представники – щодо обставин, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням відповідних функцій;
• адвокати – щодо відомостей, які становлять адвокатську таємницю;
• нотаріуси – щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю;
• медичні працівники та інші особи – щодо відомостей, які становлять лікарську таємницю;
• священнослужителі – щодо відомостей, одержаних ними на сповіді;
• журналісти – щодо конфіденційної інформації професійного характеру, отриманої за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;
• судді та присяжні – щодо обговорення в нарадчій кімнаті питань, які виникли під час ухвалення судового рішення, крім випадків, прямо передбачених законом;
• учасники угоди про примирення – щодо обставин, які стали їм відомі у зв’язку з укладенням та виконанням такої угоди;
• особи, до яких застосовано заходи безпеки – щодо дійсних даних про їхню особу;
• особи, яким відомі дані про осіб, узятих під захист, – щодо таких даних;
• експерти – щодо роз’яснення наданих ними висновків.

Також не можуть бути допитані судді та присяжні щодо обговорення питань, які виникли під час ухвалення судового рішення, а також окремі інші особи у випадках, прямо визначених КПК України.

Відповідальність свідка

Належне виконання обов’язків свідка має важливе значення для кримінального провадження.

У разі безпідставної неявки за викликом можуть застосовуватися передбачені статтею 139 КПК України заходи, зокрема грошове стягнення, а у випадках, визначених законом, привід відповідно до статті 140 КПК України.

За завідомо неправдиві показання свідок може нести кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України, а за відмову від давання показань у передбачених законом випадках –  за статтею 385 Кримінального кодексу України.

Таким чином, участь у кримінальному провадженні як свідка передбачає як певні обов’язки, так і гарантовані законом права. Знання цих прав та обов’язків допомагає особі належно виконати свій процесуальний обов’язок.